Різдво – це найважливіше свято в році для будь-якої європейської сім’ї, тому готуються до нього ґрунтовно та завчасно, практично за цілий місяць.
Святкування Різдва та Нового року у різних регіонах Європи супроводжується цілим рядом традицій, що збереглися ще з прадавніх часів. Для прикладу, святкування Різдва в сучасній Франції розтягується рівно на місяць, ще починаючи з 6 грудня, коли католицькі віруючі святкують день святого Миколая, і до 6 січня – дня Богоявлення (Епіфанії або як ще називають дня Короля). Цей період є найбільш радісним і приємним як для дітей, так і дорослих. У кожній сім’ї у ці дні готують святкову випічку, яка традиційно пов’язана з святкуванням народження Ісуса Христа.
Різдвяна випічка, як і випічка на інші релігійні свята, переважно має священний (сакральний) характер. Так, на півдні Франції у регіоні Прованс розміщували на різдвяному столі великий круглий хліб, що готувався із використанням оливкової олії pompe à huile. Його прикрашали четвертинками грецьких горіхів розміщеними навхрест. В центр хліба вставляли гілку оливкового дерева з плодами. Цей виріб залишався на столі до свята Епіфанії для того, щоб притягувати достаток до дому. За релігійним обрядом четвертина хліба пропонувалася першому бідняку, що зустрічався по дорозі.
Ще один цікавий старовинний звичай, який зберігся і до наших днів, існує у тому ж Провансі. На різдвяному столі має бути обов’язково 13 десертних страв, що символізують Ісуса Христа та 12 апостолів. Найвідомішим десертом є різдвяний торт Буш де Ноель (у формі поліна).
У Верхньому Провансі є ще одна традиція, за якою необхідно ретельно збирати крихти хліба та пирогів на Різдво й потім розсипати їх по полю. Таким чином, люди вселяли в себе віру та впевненість в отриманні хорошого врожаю наступного року.
Досить часто різні хлібобулочні вироби були призначені для споживання напередодні Різдва і безпосередньо на Різдво (після повернення з церковної служби). Так, у провінції Бретань до служби готували сrêpes (крепи або млинці), а вже по поверненню святковий обід закінчували одним із різновидів бріоші fouace. У регіоні Ардеш (південніше Ліона) до свята випікали дрібноштучні вироби: пиріжки, млинці. На сході Франції в Лотарингії популярною є brioche tresse, а в Ельзасі на Різдво випікали хліб bierewecke з великою кількістю сухофруктів, особливо сушених груш, інжиру та горіхів.
У Польщі в канун Різдва розділяють проскурки між членами родини для того, щоб закликати на кожного щастя та благополуччя.
Фінляндія до Різдва готує житній хліб Joululeipa. Цей хліб має дуже інтенсивний смак за рахунок додавання патоки, великої кількості прянощів таких як кардамон, кмин, гвоздика, а також родзинок та цукатів.
По всіх країнах східної Європи ще з давніх часів поширилася традиція прикрашати ялинку різноманітною випічкою та пряниками. Так, у Відні, ще за місяць до Різдва, сувенірні лавки, що розміщені позаду собору Святого Стефана продають білочок, голубів та інших пташок для при- крашення різдвяної ялинки. Ці фігурки зроблені з дуже твердого хлібного тіста. У Німеччині, наприклад, це також може бути маленький хліб з м’ятою, пряники у формі вершників, пташок, печиво з пісочного тіста у формі місяця, зірки та плетеного мережива.
У східних регіонах Франції діти купу- вали в пекарнях фігурки пряників на які наклеєні кольорові картинки татуся Ноеля Père Noël (дослівно перекладається як батько Різдва), що певним чином замінюють святого Миколая. На початку 17 століття у Страсбурзі почали виготовляти красиві новорічні пряники, на яких зображена діва Марія з дитиною Ісусом Христом.
У XIX столітті після публікації братами Грімм казки «Гензель та Гретель» на різдвяні ярмарки потрапили пряничні будиночки, які одразу завоювали популярність серед покупців.
На святкових різдвяних столах європейських країн неодмінно зустрічається «зіркова» випічка. Форма «зірки», звісно, пов’язана з Віфлеємською зіркою. Але, оскільки ця зірка була насправді кометою, то досить часто на випічці зображають не тільки «зірку», але і її витягнутий шлейф. Різноманітні пряники, печиво та інші вироби у формі зірки не рідкість на всій території романської Європи. Мабуть, менш відомим виробом є Пандоро (Pandoro), що в перекладі означає золотий хліб, і він традиційно має восьмикінцеву «зірчасту» форму. Батьківщиною цього виробу вва жають місто Верону, що розташоване на півночі Італії. Назва цього виробу дійсно відповідає його смаковим властивостям. Це надзвичайно м’який ніжний кекс, виготовлений із легкого здобного дріжджового тіста, що традиційно розпушується за допомогою натуральних заквасок. Внаслідок унікального поєднання рецептурних компонентів (вершкового масла, цукру, меду) та тривалого бродіння закваски Пандоро і має свій незрівнянний молочно-вершковий аромат та м’який смак. Цю здобу треба нарізати горизонтально – щоб не тільки весь виріб, але й кожен кусочок зберігав восьмикінцеву «зірчасту» форму.
Звичайно, коли згадуєш Італію, то в уяві одразу з’являється вже більш відомий та поширений виріб, який випікають до різдвяних свят, паннетон. Зазвичай його також готують із використанням натуральних заквасок, великої кількості родзинок та цукатів.
Ще однією цікавою історією є історія святкування дня Богоявлення (Епіфанії у Франції). Це одне з найбільш зворушливих свят, що проходить в першу неділю січня, коли, за євангельським переказом, три східних царі-волхви принесли подарунки новонародженому Христу. Цього дня традиційно їдять листковий пиріг з мигдальною начинкою Galette des Rois, у якому захована маленька фігурка (пластикова чи порцелянова), яку називають «біб», на згадку про період, коли запікали власне боби, а не фігурки. Традиція виготовлення пирогів із запеченим в нього бобом походить ще з античних часів і саме вона була попередником французького Galette des rois.
Боби запікали в пирогах до початку вісімнадцятого століття, потім їх замінили на фарфорові фігурки із зображенням Ісуса Христа. Потім поступово ці фігурки помінялися на фігурки святих, а сьогодні в пирогах можна зустріти різноманітних персонажів. Galette des Rois продаються прикрашеними золотою або сріблястою паперовою короною. Пиріг ріжуть на кілька частин, зазвичай на стільки, скільки людей сидить за столом та ще один. Цей додатковий шматочок називається «божим» або «шматочком бідняка». Раніше такі шматочки віддавали убогим. Най- молодший з дітей ховається під стіл, і у нього питають: «Чия це частина?». Той, кому дістався шматочок з фігуркою, оголошується королем/королевою, на нього надягають корону та пригощають келихом шампанського.
В минулі часи Galette des Rois у Франції пирогом практично сакральним. Готували його спеціально для святкування Богоявлення (Епіфанії) та споживали традиційно за декілька днів до і після цієї дати. Нині такі пироги їдять по кілька разів: вдома, з друзями, на роботі. Так що кожному може поталанити стати королем та обрати собі королеву.
Отже, святкова передріздвяна випічка у кожній європейській країні є невід’ємної часткою її культурних традицій, які передаються від покоління до покоління. Змінюється життя, змінюємося ми самі, але традиції залишаються, тим більше ті традиції, які пов’язані із святкуванням Різдвяних свят.
Якщо Ви хочете отримати більше інформації про вищезгадані вироби або дізнатися технологію виготовлення різних видів різдвяної випічки, а також, Galette des Rois звертайтеся до технологічного відділу ТОВ «Лесаффр Україна» за нижчевказаними координатами.